Шість років тому...

Шість років тому ти дихав димом на Інститутській, ховався у Михайлівському соборі чи вчився робити коктейлі Молотова.

Ти на кілька тижнів забув про тепле ліжко та чистий одяг. Ти знав, що робити при вогнепальному поранені, та як найкраще захищатися від беркутівця. Ти жив Майданом, бився та телефонував рідним перед кожним штурмом. У тебе хотіли вкрасти майбутнє, натомість ти вибив їм зуба та вигнав з країни.

Шість років тому нашими символами стали не рушник та калина, а каска, шина та дерев‘яний щит. Тоді ми показали: ось, що буває, коли хочете забрати нашу свободу, ось що буде з вами, якщо зачепите нашу гідність. Буде вогонь, кров та бій смертельний, де переможцем будете не ви. Тому що хтось б’ється за цінності, а хтось – виконує накази.

Чимало з нас зараз роз’їдає зсередини паршиве почуття дежавю. Ти чуєш все те, що чув шість років тому. «Ти тут за гроші». «Краще б ішов працювати». «У тебе нічого не вийде, дарма будеш стояти». «Де ти був до цього». А найголовніше – це відчуття злості, що доведеться повторювати все знову. Втім, це свідчить про те, що ти на правильному шляху. Хтось повторює старі штампи, а ми просто знаємо, що робити.

Сьогодні День Гідності та Свободи. І ці прекрасні леді гідні, щоб за них мерзнути сьогодні на Майдані.

19:00.

Зі святом, Україно.