Закон про зброю. Бути чи не бути?

Тепер, коли пристрасті вщухли, давайте ще раз поговоримо про важке питання в українському законодавчому процесі, а саме про «закон про зброю».

Для тих хто не в курсі, коротко висвітлюю суть питання. На сьогодні в Україні немає жодного закону про зброю. Взагалі немає. Є тільки наказ МВС під номером 622 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної й охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів».

Ось цим наказом регулюється весь обіг цивільної зброї та боєприпасів у країні.

Чим він поганий? Крім в цілому безглуздих обмежень і вимог, головний його мінус в тому, що завтра міністр МВС за власним бажанням його змінть або вважатиме непотрібним, і вуаля — ви вже злочинець.

Так, ви не будучи співробітником МВС, йому підкоряєтесь, і можете за порушення наказу поїхати на кічу. Я думаю, ви розумієте, чим погана така ситуація.
З часом виходили різні законопроекти, одні кращі, інші гірші, і найсвіжіший з них - це законопроект під номером 1222.

При першому прочитанні цей законопроект дійсно непоганий і цілком працездатний. Звідти прибрали недоліки попередніх законопроєктів, додали логічну систему категорій зброї й в цілому від нього позитивне враження. Так, він теж не без недоліків. Наприклад, в ньому, на відміну від 622 наказу, не прописані питання пов'язані з ліцензуванням для придбання і виконання буропідривних робіт, а значить після його прийняття та скасування 622-го наказу, у нас на певний період всі роботи зупиняться.

Так, там є зовсім не потрібна частина про самооборону, яка взагалі не повинна бути в законі про зброю, а повинна бути окремим законом. Та й взагалі проблема самооборони не в законі, а в судах (але це тема окремого поста). Але в цілому він дуже непоганий, в тому вигляді, в якому він є зараз.

Але не варто забувати історію законопроєкту 1135-1. А значить, попереду нас чекає низка правок, які можуть спотворити його до невпізнаваності, як уже не раз бувало. Так що на даний момент — потрібно уважно стежити за всіма можливими поправками, щоб не отримати нового монстра.

І тепер найважливіше — цей законопроект поданий від членів партії «Слуга народу», що теоретично, (ще раз повторю, чисто теоретично), могло б говорити про те, що цей законопроект погоджений з керівництвом партії, а значить, чисто теоретично, міг би бути прийнятий.
Але в реальному світі, ми бачимо одну і ту ж реакцію від Зеленського на всі запитання щодо цивільної зброї — він абсолютно некомпетентний в цьому питанні, і він боїться цього питання, як і самої зброї. Додамо до цього його оточення, яке у відкрито демонструє свою приналежность до певної «іліти», і можемо зрозуміти, що шанси на прийняття такого закону вкрай малі.

Чому? Та тому, що якщо для вас зброя — це в першу чергу спорт, історія та активний відпочинок, то для них це приналежність до «касти» – «я знаю через кого нарішати нагородний пістолет, а ти ні, а значить господар життя тут я, і вирішувати, що тобі можна, а що ні, теж буду я».

Такі справи.
Радник з питать збройного самозахисту "Демократичної Сокири" Іван Костенко