Звернення до тих, хто голосував за Володимира Зеленського

Друзі, це велике звернення в першу чергу до тих, хто голосував на минулорічних виборах за Володимира Зеленського та партію Слуга Народу. Але, сподіваюся, воно буде цікаве всім.

Я не буду вас ображати, не буду жартувати про відсотки та дописувати оте дебільне «-те» до дієслів. Це зараз ні до чого.
Рік тому ви зробили свій вільний вибір на чесних та прозорих виборах Президента, а згодом — на виборах у парламент. У кожного були свої мотиви: хтось просто хотів змінити в країні владу, хтось повірив у обіцянки та наміри Володимира Зеленського. Дійсно, життя в Україні не було простим. Дійсно, всі ми хотіли жити краще.

Дійсно, всі хочуть завершення війни. Хтось, як я, прагне лише перемоги. Хтось вважає, що можна якось домовитися без кровопролиття. Це все наше право. Але. Давайте разом поглянемо на весь цей рік, навіть без призми пандемії коронавірусу. І відповімо на просте питання: чи стали ми жити краще?

Ні, ми стали жити гірше.

Вам може бути байдуже до волонтерів та ветеранів, які майже півроку сидять за гратами, як підозрювані у справі Шеремета. І досі не отримали обвинувачення. Це чужі долі, вони вас мало стосуються.
Але ви стали жити гірше.

Вам можуть бути нецікаві бронежилети української армії та команда Марченко, яку тягають по судах та якій псують життя навіть довше. Це ваше право.

Але ви стали жити гірше.

Ви можете звинувачувати у всьому попередника Зеленського: мовляв, передали країну в жахливому стані. Але давайте подивимося чесно: вперше за кілька років у 2019-му ми побачили падіння промисловості, уповільнення росту ВВП та падіння економіки в цілому. Воно почалося саме після зміни влади. І знаєте, вас можуть не хвилювати ці числа та абревіатури.

Але ви стали жити гірше.

Вас могли щиро веселити жарти про олігархів та запитання «хто чия маріонетка?» Ви навіть могли не помітити, що президент звертається до олігархів по допомогу, а один із них має в кабінеті Зеленського власну попільничку.

Але ви стали жити гірше.

Ви можете не помічати, що президент оточив себе лише своїми друзями. Нові обличчя, які долучилися до Зеленського під час передвиборчої кампанії, всього за рік всі опинилися за бортом. Країною керують куми, брати, свати. Не лише самого Зеленського, а й його Кварталу-95 в цілому. Раніше ви вважали кумовство проблемою, а зараз готові закривати на нього очі? Окей.

Але ви стали жити гірше.

Вас можуть не турбувати АТО, ТКГ, ОРДЛО та Єрмак. Ви щиро можете вважати, що політика згоди на російські умови допоможе нашій країні досягти миру.

Але ви стали жити гірше.

Ви могли забути, як обурювалися через курс валют. Яким праведним гнівом ви наповнювалися, коли чули про Свинарчуків. Бо зараз курс залишається тим самим, а брат голови Офісу президента на камери домовлявся щодо посад і не поніс за це відповідальності. Це якось некомфортно, усвідомлювати та визнавати, що ця влада не відрізняється від попередників саме у тих речах, за які ви попередників ненавиділи. Нехай.

Але ви стали жити гірше.

Нарешті, вам, як то кажуть, могло бути просто пофіг на все. Ви проголосували бо вам подобався Зеленський, або принципово не пішли на вибори.

Але, сюрприз, і ви все одно стали жити гірше.

І що б не відбувалося навколо, нам з вами треба усвідомити: ми всі стали жити гірше. Не тому що коронавірус. Не тому що світова нафтова криза. А тому що ресторан Велюр депутата, якого привів у Раду Зеленський, працює, коли іншим не можна. Тому що Епіцентр привозить на продаж вантаж із Китаю, а Зеленський персонально його зустрічає, щоб показати нам це у відеоролику. Тому що на вулиці Києва повернулися кортежі з мигалками, яких не було тут вже декілька років. Пам'ятаєте ролик кандидата Зеленського, де він переходив дорогу? Перед виборами крутили, коротенький такий. Так от, чомусь виявилося, що він не знаходиться серед людей, які чекають біля світлофора. Він буквально їздить в машині з мигалками, яку всі мають пропустити. Це все відбувається з однієї простої причини.

Тому що на всіх посадах, у всіх судах, в Верховній раді та в уряді зараз де-факто сидять люди Володимира Олександровича Зеленського, людини, навпроти прізвища якої минулого року більшість із нас, українців, поставила галочку.

Ви мали на це право, ви це зробили. І тепер ми всі разом насолоджуємося наслідками: ми стали жити гірше.

Ви довірилися людині, поклалися на її порядність. А в результаті отримали брехню, маніпулятивний піар та абсолютну несправедливість. Коли своїм, кварталівцям, — все. А народу нічого. Те, проти чого ви за власним переконанням голосували на президентських та парламентських виборах, в результаті стало керувати країною: Некомпетентність. Несправедливість. Маніпуляції.

І тут я прошу вас подумати, як так вийшло та чому саме так сталося. Чому вам плювати на Ріфмастера та Марченка, чому вам байдуже ООС та ТКГ, чому ви цим не цікавитесь і не хочете, а жити стає тільки гірше? Я відповім: саме через вашу байдужість. Саме тому, що ви довірилися людині, яка просто наобіцяла вам все й одразу. За цей рік ми всі разом мали усвідомити, що все й одразу не буває. А той, хто це обіцяє, — або бреше, або просто дурень.

Володимир Зеленський отримав стараннями виборців найповнішу владу в історії нашої держави. І за 360 днів свого правління примудрився відкотити Україну на кілька років назад. Цей відкат, ця повнота влади — це відповідальність не лише Зеленського. А й тих, хто його обирав. І навіть тих, хто, як я, його не обирав.

Я готовий розділяти цю відповідальність. Бо якщо я не зміг свого часу достукатися до вас, значить я робив щось не так. Бо я хочу, щоб Україна розвивалася, а ми з вами жили краще. Та чи готові до такої відповідальності ви?

Я не вимагаю від вас каяття, я навіть не прошу вас зараз переосмислювати свій життєвий шлях. Багато хто з вас й надалі вважатиме, що вина за сьогоднішній стан України лежить на плечах попередників, масонів, Соросів та Біла Гейтса. Але якщо я зміг смикнути якісь легенькі струни, якщо ви хоч трохи замислилися та провели паралель між галочкою в бюлетені та «я став(ла) жити гірше» — значить ми дозріли. Час забути образи, час усвідомити, що Зеленські, Єрмаки, Велюри та Свинарчуки — це тимчасове.

А Україну нам будувати доведеться разом. Навіть якщо я голосував за Порошенка, а ви за Зеленського.

І я маю будівельний майданчик, який може вас зацікавити.

Демократична Сокира

Не спішіть відвернутися: зайдіть, ознайомтесь зі сторінкою, почитайте програму. Подивіться на акції. Ми маленькі, але горді та працьовиті. Ми маємо ідеологію та переконання. Нас не фінансують олігархи. Ми не крутимося навколо одного-єдиного прізвища.

Напишіть нам, якщо маєте питання. Не сподобається — знайдіть інший майданчик, або побудуйте власний.

Головне — не будьте байдужими, бо до чого призводить байдужість, ми вже побачили.

І тоді, можливо, ваші діти або онуки стануть жити краще.

Павло Поцелуєв, радник “Демократичної Сокири” з питань науки