Антон Швець

Член Політичної ради Партії

Зона відповідальності: фінансові питання

Біографія:

Я дуже багато читав в дитинстві. Починав з товстінних дитячих енциклопедій. Непогані були, до речі. Потім почав читати усе, до чого добрався, починаючи від Біблії. І кількість книг нескінченно зростала з тих пір.

 

Але коли я пишу свої матеріали чи готую аналітику, я завжди перевіряю дані. Не можу покладатися на вже наявне знання. Дані можуть бути застарілими. Ти можеш щось переплутати чи забути. Ти міг прийняти чужу думку за свою. Я не вірю своїй пам’яті, я все перевіряю.

 

Моя освітня спеціалізація - автоматизація виробництв. І це непогано пояснює мій підхід до багатьох справ.

 

Моя перша робота була на заводі “Топаз” а точніше на конструкторському бюро при ньому інженером-конструктором третьої категорії. Моїм завданням мала бути модернізація “Кольчуг”, “Мандатів” та інших зразків військової техніки. Плюс переведення усієї радянської аналоговщини на цифрову електроніку. Але фактично я працював інженером-програмістом. Програмував на Асемблері контролери.

 

Але потім пан Саламатін, громадянин Росії та екс-міністр оборони в рамках загального розвалу української оборонки чи з власною падлючності почав гробити завод. Це була дика ситуація, бо керівництво заводу було ще тими чортами та теж вважало, що якщо підприємство є платником податків №1 у Куйбишевському районі Донецьку, то їм нічого не буде. Тим більш, що свої ж, донецьки, до влади прийшли! А тут Саламатін їх давить, а Віктор Фьодорич нічого не робить. От, завод почав падати, два-три місяці не платили зарплатню. Я розумів, що усе це не завершиться. Коли я зрозумів, що заводу вили, я подав заяву мовляв, хлопці, сорі, це рейдерська атака, дякувати Віктору Фьодричу, вас все одно вб’ють це принципова позиція Росії. І я пішов. Благо, вже на той момент в мене було безліч підробіток від створення сайтів до дизайну. Бо на заводі, як на держпідприємстві, зарплатня була 2500 гривень і це десь на 2011 рік.

 

Вже у 2013 я познайомився із Щедріним та Нойнецем, які створювали сайт “Петро і Мазепа” та покликали мене туди працювати. Писав репортажі з Донецьку, а Нойнець мені телефонував та переконував виїжджати, бо ж мені голову відріжуть. А потім в мене народилася дитина. А це вже квітеньтравень 2014, вже війна повним ходом. 

 

2 травня, народ звіріє “Геноцид, такий-то рот, кожаний м’яч!”. Шукають коректировщиків, хапають велосипедистів, довкола відбувається якийсь довбаний треш. Тут я вже якось інакше сприймаю аргументи Нойнеця та розумію, що можу догратися. Бросаю все та їду в Київ спершу сам, пізніше виводжу родину. Досі знімаю ту саму квартиру.

 

Коли тільки починався “Петро і Мазепа”, я консультував щодо донбаських проблем зсередини. Бо я ж знав усих тих тварин на кшталт Паші Губарєва. Але я тоді оцінював ситуації приблизно з тієї точки зору, як її бачив Ринат Леонідич просто аналізував дії його оточення і вважав, що справа піде так, як вони її розпланували. Але я зрештою помилився, бо не уявляв, що Росія поведе себе настільки довбануто.

 

Отже, пишу я статті спершу з Донецька, потім з Києва. Потім стаю арт-директором “ПіМ”. Потім писав новини, потім дайджести “Дивись періскопом”. А це величезна праця, що вимагає щоденно пропускати через себе великий потік новин. Я був готовий, але праця в такому режимі впродовж півроку добре підвищила мою кваліфікацію щодо обробки інформації. Як увійшов в той режим, так досі з нього й не вийду.

 

Коли мене це все остаточно вимотало, я спробував створити власне ливарне виробництво. Мені там подобалася виробнича частина, а от реалізаторська виявилася настільки пов’язаною із рєшаловом та відкатами, що просто не дало нормально працювати. Пішов у консалтінг.

 

Якщо ти живеш в потоці новин, і твоя компетентність відома, то усі люди, що займаються бізнесом, просто йдуть до тебе “поясни, що відбувається, чому нас усі так бачать”. І ти їм усе пояснюєш. І тобі за це дають гроші.

 

Політикою я зайнявся, по суті, вже у Києві. Власне саме тому, що почав жити в цьому потоці інсайдів, новин та консультацій.

 

Я пішов в політику, бо діватися не було куди. Я ж просто на власній шкурі відчув усі сенси фрази “якщо ти не займаєшся політикою, політика займеться тобою”. Банальщина, знаю, але у 2014 році я все це зрозумів дуже особистим чином. Я більше не хочу бігти. А якщо ти не хочеш бігти, ти мусиш укріплюватися та окопуватися. Доносити до людей свою ідеологію, перевіряти її. Це і є заняття політикою.

 

Профіль у Facebook

Лонгрід про олігархів

А давайте я поясню, чому при Зеленському ніякої економіки у нас не буде? А будуть стрибки від касового розриву до бюджетного дефіциту і назад.

Швець про інтерв'ю голови Верховного Суду України

Суддя Данішевська стверджує, що Антон Швець здійснював «особливий тиск». Особливий. І сподівається, що по ньому проїде каток репресій.

Теґи

Міністр юстиції Денис Малюська "зливає" Приватбанк

Міністр юстиції Денис Малюська НЕ поплічник крадіїв, він просто допомагає вкрасти в нас 250 мільйонів доларів.

НАБУ рухається до того, аби оголосити Коломойському підозру?

Кілька днів тому Артем Ситник зробив сміливу заяву, нібито «НАБУ рухається до того, аби оголосити Коломойському підозру».

Верховний суд і мільярд

Дорогі судді, які взяли бабки у Суркісів. По-перше, вам буде дуже непросто їх отримати. Ну, другу частину. По-друге, вам глина. Рано чи пізно влада зміниться і вам глина.

Змова представників Суркіса і суддів

Знаєте, що буде з суддями, які візьмуть бабки у Суркісів? Не знаєте? І вони не знають. Але я зараз усе розповім.

Включити друкарський верстат?

“Антиколомойський” закон, судячи з усього, не внесуть в понеділок у Раду. Це дуже поганий знак. Але ще гіршим його роблять деякі інші обставини.

Київський апеляційний суд під час каратину

Завтра, 8 квітня, Суркіси отримають від нас, українських платників податків, ще понад 250 мільйонів доларів.

Історія про те, як вкрасти мільярд

Один хороший приклад, чому бюджет порожній і епідемію ми зустрічаємо з дірявими кишенями, або історія про те, що вкрасти мільярд – це добре, проте вкрасти два – набагато краще.

У вас вкрадуть гроші

Кризи немає - просто Дубінський придумав як спіонерити мільярд баксів з грального бізнесу. Нарешті! Звісно, “по бєспрєдєлу” і, звісно, з максимальною швидкістю, тому що #мама_любит_скорость.