Олександр Нойнець

Член Політичної ради Партії

Зона відповідальності:  побудова системи роботи регіональної мережі Партії.

 

Біографія:

Що я вмію? Я добре викладаю думки.

Люди платять мені гроші за те, що я передрікаю майбутнє. У мене дуже песимістичний погляд на речі, тому я просто озвучую найгірший сценарій – і він відбувається. А ще я вмію ставити себе на місце інших, тому легко передбачаю, як вестимуть себе люди в майбутніх ситуаціях.

 

А в партії я займаюсь тим, що дарую людям впевненість. Заспокоюю їх, кажу: «Не хвилюйся – ніхто не вміє, не хвилюйся – в інших ще гірше».

І це не протилежне. Я, знову-таки, розповідаю людям про триндець. Але у інших. Ні, коли в нас триндець – я прямо це кажу, але в нас дійсно ситуація краща, ніж в опонентів. У всіх триндець, а у нас чуть-чуть триндець.

 

Усі розвалюються, а ми ні. Усі наші конкуренти на нашому електоральному полі вже розвалилися. Півроку тому до мене бігали люди, питали, що ж ми не об’єднуємося з одним перспективним проектом, бо усе ж буде погано, він нас проковтне, люди голосуватимуть за них, а не за нас. Де той проект зараз – я не бачу. Те ж саме з усіма.

 

У нас може бути тактичний триндець, бо в нас немає грошей прямо зараз, немає впізнаваності прямо зараз, немає ще чогось прямо зараз. Але ми ж не будуємо плани на десять хвилин вперед, ми будуємо плани на десять років вперед. Ми будуємо структуру, яка не розвалиться, на відміну від інших дуже перспективних проектів, що проіснували три місяці, а потім втомились, померли та впали.

 

Я хочу залишитися в історії. Хай моїм іменем назвуть вулицю. Чи місто. Перейменуємо Миколаїв в Нойнецьполь, або Нойнецьбург, або Нойнецськ.

 

Якийсь час я був найпопулярнішим у світі російським націоналістом. У моєму обличчі російський націоналізм СБУшного формату конкурував із російським націоналізмом ФСБшного формату в обличчі Єгора Просвірніна. СБУ перемогло десь із рахунком 3:1. За відсутністю опонентів, проект було згорнуто. Ми б могли тягнути цей проект і далі, але не було сенсу: він починався, як реактивний, проти ідеї «російської весни». «Російську весну», як ідею, було вбито. Далі, слід було би створювати окремий новий проект для протидії вже радянському реваншизму, але це вже занадто важко навіть для такого досвідченого рольовика, як я. Себто, я ще міг пару років розповідати, що я російський націоналіст, а не єврей, але після цього переконливо розповісти, що я насправді глибоко радянська людина, як Швондер? Ні, давай знайдемо ще когось. Як то кажуть: «Не треба вирішувати арабо-ізраїльський конфлікт виключно за мій рахунок».

 

У мене більше не буде ресторану. Це був приємний, але дуже нервовий досвід. Я взагалі зрозумів, що займатися бізнесом – не моє.

 

Як виглядає країна, в якій ми перемогли? Добре виглядає. Всі бігають, кричать «зрада» ну, як Польща. Тільки без християнського консерватизму. Хоча, насправді буде й християнський консерватизм, якщо чесно. Буде і зрада і боротьба, просто поле битви переміститься у більш адекватні площини та методи. Будемо чіплятися один одному в горлянку та питати: «За чи проти легальної проституції?», а не «Донбас – Україна?» чи «Донбас – не Україна?». А я? А що я? А мене вже вбили давно.

 

Десь за п’ять років я все одно втрачу товарний вигляд. У мене дуже багато спадкових хвороб. Це позбавляє мене можливості планувати особисту політичну кар’єру на десять років наперед. Я просто виглядатиму дуже погано. Тому, але не тільки тому, мені потрібна структура, що діятиме і без мене.

 

Мене життя здивувало. До початку війни я взагалі дуже погано ставився до людей в цілому. А тут раптово ми пішли до військкомату із моїм другом Сашею Золотьком. Сашу взяли, мене ні. Його спрямували до найгіршої бригади з можливих тоді – до 28-ї. Вона була велика, вона була розтягнута і в ній був поганий комбріг. Сашу послали на Ширлан – ну, зрозуміло, що це тоді був за полігон, і він там страждав. І от Саша кинув клич – хлопці, треба допомогти. А ми його розповсюдили через сайт. Я гадав, зберемо 20 тисяч гривень – купимо Саші генератор. А зібрали чи то 300, чи то 400 тисяч. Тупо за ніч. І я такий думаю – треба їх тепер витратити якось розумно. І от ми їх витратили, відправили до бригади все на світі. Саша поїхав до свого місця служби на броні, 13 годин під дощем, гріючись об викрадену собаку. Потім він там облаштовувався, йому потрібна була допомога. Ми допомагали-допомагали, а воно все, як в суху землю. Потім Саша звільнився з місць несення служби. Допомоги попросив 54 окремий розвідбат, і ми побачили взагалі іншу армію.

 

Я весь цей час мріяв поїхати як журналіст на передок. Просто описувати людей, не звитяги, а саме людські характери. Навіть їздив до ДніпрОДА, проситися хоча б із добровольцями. Здається, Юрій Береза тоді набирав. Але й там я не пригодився. І, може, це на краще, бо ті, хто тоді там розподілявся, згодом опинились у батальйоні «Шахтарськ», а потім – у роті «Торнадо». А от у 54-му моя мрія збулася. Я там справді деякий час пожив на передку. Вони були у секторі Б, потім передислокувались у сектор М. Я цікаво провів час, писав про все на сайт «Петро і Мазепа». Був це 2015 рік.

 

Мене захоплює, коли люди починають вести себе як герої книжок. Але зазвичай люди не хочуть цього робити. Вони хочуть сидіти, та щоб на них не капало. Таке враження, що ми всі вчилися життю за гуморескою Остапа Вишні про чухраїнців. А коли люди проявляють себе інакше, я, по-перше, дуже дивуюся, а потім страшенно радію. Коли люди починають працювати не тільки в себе, а й в інших – це дуже надихає.

 

У мене чудовий мотоцикл. Я купив його на передостанні гроші. На останні купив дружині. Він не відповідає українським дорогам. На українських дорогах треба або їхати на ендуро, або летіти на спорті, майже не чіпляючи поверхні. А ми їздимо на круізерах, як в «Синах Анархії». Можливо, ми колись ще створимо не тільки партію, але й мотобанду.

 

Профіль у Facebook

Дмитро Гордон здійснює акт інформаційної диверсії проти України

Якщо український журналіст Дмитро Гордон бере інтерв'ю у російського воєнного злочинця — він вводить в українське інформаційне поле воєнного злочинця з ФСБ РФ, і намагається представити його політичним діячем, публіцистом, статечним членом суспільства.

Зміни в керівництві "Демократичної Сокири"!

Привіт, це Нойнець і це важлива заява про те, що я залишаю свій керівний пост.

Теґи

Перша частини великої перемоги

За останній рік ми провели близько дохєраліона вуличних акцій, присвячених Коломойському. Ми завели спеціальний сайт, який відслідковує осіб, пов'язаних з Коломойським. Ми влаштовували зєрг-раші на депутатів усіх фракцій з метою змусити їх голосувати за антиколомойський закон.

Cитуація з антиколомойським законом

До вчорашнього ранку його підтримувала група "розкольників" Чернєва/Потураєва та Голос. Це 45-50 голосів. Трохи недостатньо.

Перемовини з МВФ

Сьогодні у нас чергова перемога. Зеленський провів перемовини з МВФ.

Справа Марченка - державна зрада?

У рамках вендети, яку Портнов оголосив попередній владі, ДБР та особисто Роман Труба займаються переслідуванням всіх, хто має відношення до реформування армії.

Теґи

Полк "Азов" – терористична організація?

Полк "Азов" – це в першу чергу високомотивовані патріоти України, які захищають її територіальну цілісність зі зброєю в руках, та віддають своє життя за те, щоб Україна залишалася вільною та демократичною країною.

Щодо питань у сфері боротьби з корупцією

Наприкінці лютого – на початку березня Україну сколихнуло гучне розслідування Деніса Бігуса стосовно корупції в оборонній сфері. Прізвища Свинарчуків-Гладковських в один день стали надзвичайно згадуваними та популярними, кожна людина в українському фейсбуці раптом виробила власну точку зору з цього приводу. І здебільшого ця точка зору була не на користь Гладковських.