Похмурий Святий Миколай прорубує іржавою сокирою шлях з гущавини лісу, щоб привітати милих діточок і мерзенних дорослих з Різдвом і Новим Роком. "ДемСокира" теж готується до головних зимових свят. Ох, як вона готується! Але спочатку про справи.

1. АНОНС АКЦІЇ під РАДОЮ 18 ГРУДНЯ за РИНОК ЗЕМЛІ

Тут лютописець включає втомлений голос і в надцятий раз пояснює, що тільки у чотирьох країнах Світу немає ринку землі, в тому числі і в України. А в загниваючій Гейропі ринок землі є, і фермери там лисніють, і ситі в них чамкальця. Тому D7 готові вийти в 10.00 ранку на свіже морозне повітря під Раду, щоб домогтися скасування мораторію на землю. Гайда з нами! Буде як завжди, тобто - весело.

2. ВИЇЗД АГІТКОМАНДИ в ЧЕРНІГІВ і БРОВАРИ

Цього разу місця, не дуже віддалені від Києва, відвідали міністри Діжечко, Мазур і Марк Савчук. Намети не розкладали, брали підписи від вдячних шанувальників безпосередньо в авто. Приймали всередину безпосередньо в барах в оточенні активістів, де вели розумні бесіди. Агітаційна експедиція по Україні підходить до завершення.

3. ВІДКРИТТЯ ОСЕРЕДКУ "ДЕМСОКИРИ" в ХАРКОВІ.

З почином! Харків став флагманом в регіональному будівництві партії. У пабі зібралися майже всі Вершники, а східне місто делегувало, в свою чергу, вумних активістів, які знаються на економіці і задають нагальні питання. Головою харківського осередку було обрано міністра Микиту Соловйова. Йому і віжки в руки, так би мовити! У Новому Році ми очікуємо багато цікавинок, пов'язаних з харківською організацією D7.

4. ПОЇЗДКА ТРЕГУБОВА в КРАМАТОРСЬК

Насправді Вершник Трегубов відвозив в Краматорськ тваринку. До нових господарів. Тваринка, хоч і не без проблем, доїхала, і відчуває себе добре. Але там де з'являється Вершник D7, там негайно утворюється пара десятків демсокирян і один місцевий провідник в район пабу, а там вже, дивись, і обговорюються подальші кроки команди, які добряче струсануть політичне поле України. В принципі, все воно так і було.

5. І, нарешті, про свято. У магазині "ДемСокири" з'явилися НОВОРІЧНІ ПРИКРАСИ і ПРИЧИНДАЛИ, які можна пристосувати на ялинку, на стіну, на кота і, звичайно, на себе. Детальніше ознайомитися зі списком девайсів можна в магазині "ДемСокири".

І будьте напоготові. У наступному звіті лютописцеві буде складніше потрапляти по клавішах, а в останній передноворічний тиждень він буде писати обличчям. Купуйте декриптор і уважніше вдивляйтеся у текст. Бо невпинно наближаються свята!:)

ЧЕРНІВЦІ

По-перше, четвертий вершник ненавидить Верховного вождя і Дениса Перепеліцина. І так, хоче про це заявити.

- Ми плануємо зустріч з короткою програмою. У барі, - заявив перший.

- Ми порадилися і вирішили, що краще все-таки трохи позбирати підписи на вулиці. Ти ж не проти? Без намету! Сам посидиш в теплій машині! - констатував другий.

Коли термометр показав мінус тринадцять, вершник, одягнувшись під режим «в теплій машині», запідозрив недобре. Але було пізно. Вершника вже везли по дорогах Житомирської області. За кермом чергували Толя Мазур і Ваня Ясинський - спасибі їм за це.

Взагалі, по дорогах України можна, буквально, п'ятою точкою відчути, в якій області вкладають кошти децентралізації в інфраструктуру, а в якій - кладуть на депозит. У славному і прекрасному місті Кам'янець-Подольському, задрімавши було на задніх сидіннях бусика, вершник трішечки впав і трішечкі побився різними частинами тіла об елементи салону. Ну, буває.

Улюблене [без жартів; п'ять років навчання, хоч і на заочному] місто Чернівці, зустріло компанію шкребучим морозом. Машину зупинили прямо на Центральній площі. Щоб ніхто її не загубив, позначили прапором. Іван відчайдушно намагався роздавати листівки, але при температурі мінус десять і нижче, мало кому хотілося дискутувати про ринкову економіку. Рятувало лише те, що багато громадян були проінформовані про наш приїзд заздалегідь і чекали на нас. В цілому, ми зібрали лише кілька десятків підписів. Втім, на більше, з огляду на люту холоднечу, ми й не розраховували.

Вечірні посиденьки в пабі розбилися на локальні обговорення. Одному з гостей була дуже цікава тема євроблях, в результаті чого на нього постійно перемикався хтось  з партійців. Інший же заявив, що в армії зрада і хлопці голі-босі - йому це, мовляв, знайомий прямо звідти (армії) повідомив. Твердження викликало дуже жваву дискусію. Оскільки в тому ж приміщенні проходло якесь свято місцевих айтішників, аудиторія плавно перетікала від одного столу до іншого.

ТЕРНОПІЛЬ

Наступного дня ми виїхали до Тернополя, де було, мабуть, ще холодніше. Четвертий вершник малодушно намагався сховатися в авто, але без особливого ефекту. Іван продовжував героїчно ловити перехожих. Окреме велике спасибі нашому симпатикові, чиє ім'я вершник, на жаль, забув [не дивно, враховуючи його неймовірну здатність забувати імена навіть близьких родичів], який не тільки поділився з нами знаннями про поточну політичну та економічну ситуацію в місті, а й розповів, кому належать шинки на околицях файного міста.

Вечірні посиденьки в Тернополі розвивалися вже трохи інакше. На самому початку вершник навернув трішечки Тулламора [що стало невеличкою націонал-зрадою - зазвичай я по скотчу] і весь вечір віщав про те, що змусило таких, здавалося б, майже нормальних людей, створити партію, чому українці ведуться на популізм і як в таких умовах, не знайшовши в списку політсил щось симпатичне, довелося перетворюватися на таку політсилу самому. Зворотня дорога на Київ нічим примітним не запам'яталася.

P.S. текст лютописцю люб'язно надав четвериий Вершник Вітенька Трегубов.