Про міф "агрохолдинги все поскуповують"

Ринок землі

Поговоримо про те, як агрохолдинги все поскуповують. Хоча вірніше буде висловитися інакше – "агрохолдинги можуть купити щось, а можуть і не купити". У них банально немає грошей, щоб "райт нау" зібрати право власності на весь земельний банк, яким вони керують. Навіть за поточними цінами оренди.

Уже зараз пішла метушня по ринку з переукладанням 5-річних договорів оренди. Людей, у яких поточний договір буде дійсний ще 2 роки, вже зараз просять його продовжити. Але ж якщо є гроші і бажання "все скупити" – поведінка повинна бути зовсім іншою. З поправкою на "правила гри". Адже скасування мораторію повинне йти разом із запропонованою моделлю ринку землі, і саме вона зумовить подальші кроки учасників ринку і бажаючих стати учасниками ринку.

У момент відкриття ринку кількість бажаючих, великих і маленьких, які побіжать купувати, дуже швидко спочатку підніме, а слідом і врівноважить ціни. Якщо зараз, як правило, один агробарон по області в ультимативній формі дає ціну на оренду (пов'язано це в тому числі зі специфікою виділення паїв і доступу до ділянки), то відразу по відкриттю ринку охочих позмагатися за ділянку буде багато. Просто щоб гроші вкласти не в депозит і не під подушку. А там є про що боротися, і якість договорів оренди, м'яко кажучи, далека від досконалої.

Чи врятують агрохолдинги договори на 49 років та іже з ними? Ні, не врятують.

По-перше, таких довгих договорів не так вже й багато. За різними оцінками від 5 до 15%. По-друге, якість цих договорів така, що, якщо справа буде варта заходу, будуть викуповувати орендний договір, а там або розривати, або передомовлятися. І, на відміну від нинішньої ситуації, коли ресурси орендодавця й орендаря непорівнянні на користь орендаря, то клас потенційних власників буде готовий повоювати з орендарем. Особливо спираючись на довгий долар. Тобто війна за правила гри буде. І це добре.
Але найважливіше в цій історії з точки зору держави – це саме права власності. Земля повинна стати повноцінним активом, в який треба вкладати і за яким треба доглядати.

Наявна поведінка орендарів дуже різна. Як в плані дотримання засівної дисципліни, так і в плані капітальних вкладень. Коли будуть повноцінні, зрозумілі й стабільні правила володіння землею, а також цінник на землю, який доведеться сплатити – виникнуть дві речі:

1) дотримання засівної дисципліни буде БЕЗПОСЕРЕДНЬО в ціні землі – для того, хто купив землю за РИНКОВУ ціну, ідея вихолоститийі скинути буде рівноцінна ідеї самому собі в штани напаскудити, що дуже далеко від раціональної поведінки;

2) якість добрив й обробки буде БЕЗПОСЕРЕДНЬО в ціні землі – з точки зору бізнесу буде вигідно вкладатися в землю, користуватися землею, але розуміти, що потім її можна вигідно перепродати.
Загалом, ринок землі потрібен.

Ринку землі бути.

Ні – агрохолдинги все не поскуповують.

Міністр корупції та тіньової економіки Taras Kotov.