РГК ДБР яке ми заслуговуємо.

Розповідь про те, як Офіс Зеленського та Державне бюро розслідувань цінують думку громадськості.

Ця історія почалась ще 25 січня цього року. Тоді ДБР зібрало в себе купу активістів і запитало в них «а яким ви бачите майбутнє положення про раду громадському контролю при ДБР». Результатом цієї зустрічі стало проклинання “соросят” та купа ідіотських вимог. (детальніше тут писав уже - www.fb.com/bohdan.kuzmych/posts/2705352862919711). Всі ці вимоги були старанно записано та передано в ДБР з найщирішими побажаннями. Я мав надію, що все це буде успішно послане в смітник через свій ідіотизм, але я давно так не помилявся.

А тепер про позавчора. 5 лютого 2020 року президент Зеленський своїм указом затвердив нові положення та порядок формування РГК при ДБР. Саме порядок формування нас і цікавить.

Так от, тепер конкурс у два етапи: спершу інтернет-голосуванням обирають 30 конкурсантів, а потім з них комісія відбере 15 переможців. Так-так, хто громадськість, а хто ні у фіналі визначить комісія на співбесіді, комісія, яку особисто призначить голова ДБР. На цьому пост можна було б і завершити – усім зрозуміло, що після максимально непрозорого конкурсу на посаду заступника Венедиктової, не варто чекати чогось ліпшого потім. Але ви читайте, там далі ще гірше.

ДБР не просто залишила більшість ідіотських вимог, вона їх місцями й посилила.
До участі в конкурсі не допускається особа, яка:
1) є членом громадської ради (ради громадського контролю), утвореної при інших правоохоронних органах, або членом Громадської ради доброчесності;
2) не має вищої освіти та досвід роботи якої менш як 10 років;
3) постійно не проживає на території України протягом останніх 10 років.
А ще вимогою конкурсу є написання есе. Ну добре що хоч без поліграфу.

Який сенс цих вимог для адекватної людини є загадкою. Члени різних РГК не є підслідними ДБР, тому тут немає конфлікту інтересів. Більшість журналістів-розслідувачів не мають ні юридичної освіти, ні тим більше, десятирічного стажу роботи прокурором. А вимога про 10 років постійного проживання на території України не викликає нічого окрім сміху. Ще варто згадати, що модерувала захід 25 січня Галина Янченко – колишня голова РГК при НАБУ, нині депутат від СН і член правоохоронного комітету. І вона теж не має юридичної освіти.

Очевидно, що більшість тих, хто уже займається антикорупційною діяльність, свідомо залишена поза грою. ДБР їх не те, що до співбесіди, навіть до участі у виборах не допустить.

Вчора нам влада чітко показала, що демократія у нас лише раз на 5 років – коли ми їх переобираємо. У цей проміжок вони не хочуть бачити жодного писку знизу. Так повертаються старі добрі часи, коли громради призначались указами Кабміну. А ви не знали? У нас сьогодні при багатьох міністерствах діють громадські ради. От тільки з корупцією вони майже не ведуть боротьби. Адже як можна боротися проти тих, хто тебе призначив.

Громадськість, в уявленні Офісу президента, має бути схожа на взуття – беремо лише те, яке зручне і подобається.

Богдан Кузьмич, член Ради громадського контролю НАБУ.