Вкотре про ПнВК

Вкотре про ПнВК

Так, у мене горить. Сильно, #$%, горить. Приберіть вагітних дітей від моніторів. Тому що дуже схоже на те, що АП має всі шанси таки провтикати термін внесення законопроекту по ПнВК (податок на виведений капітал). А тоді, як я вже писав у попередній статті, він відкладається мінімум до 21-го року.

Хочете я вам розповім, чому ПнВК настільки важливий, але для цього взагалі не буду говорити про ПнВК? На спір, вийде?

Основна принадність ПнВК не в ньому самому, як смішно це не прозвучить. Хоча у нього й самого є безперечні переваги. Об'єктивності заради, і недоліки у нього є. Але основна принада ПнВК в тому, що він вводиться замість податку на прибуток. Тому говорити сьогодні я буду про податок на прибуток (далі ПнП). Проте відразу підкреслю. Говорити я буду про ПнП в першу чергу для середнього та даунмідл крупного бізнесу. По-перше, це добре знайома мені у роботі група. Про другу причину пізніше.

Діти, а що ж таке ПнП для бізнесу, держави та податківців? Відповідь дуже проста й дуже сумна. «А це, діти, ідеальний спосіб тримати бізнес рачки й не давати розігнутися». Та ще й природним чином реалізують цей спосіб податківці. З урахуванням наших реалій іноді в інтересах держави, а іноді в своїх власних. Та й якщо перший варіант, то про себе забувають рідко.

Дехто, не дуже знайомий з українськими фіскальними реаліями, може, звичайно, спробувати навести відповідь з підручника. Мовляв, податок на прибуток, як і будь-який податок, спрямований на поповнення бюджету для подальшого фінансування видаткових статей. Відповідаю цим теоретикам, скільки в їх словах правди в наших умовах. Н І # % Я. Нестор Ігор Харитон Уляна Ярослав.

Тобто не виключено, що такі фантазії про поповнення бюджету були в головах у авторів при розробці проекту цього податку в далекому, здається, 94-му. Але як воно не злетіло тоді, так злітати й не збирається і в осяжному майбутньому явно не злетить. Чому? Причина в тому, що в наших умовах ПнП є просто податком, що оптимізується. Зазвичай навіть легальними способами можна, хоча більшість платників не схильні сильно з цим морочитися. Це прекрасно підтверджується статистикою. Якщо взяти статистику податкових надходжень, взяти податок на прибуток і відняти звідти півтисячі найбільших платників, то ми побачимо зовсім смішну в масштабах країни суму, яку можна порівняти з витратами на адміністрування. Всі ці розрахунки наведені в пояснювальній записці до законопроекту про ПнВК і частково в моїй першій статті на цю тему.

Хоча не про них переважно мова, але скажу. Великі платники, які все-таки якийсь внесок дають, в переважній більшості складаються з двох груп. Це держпідприємства, яким зовсім неважливо в якій формі передавати гроші в бюджет: через податок на прибуток, на виведений капітал або взагалі дивідендами, все одно потрапить до бюджету все. Це українські філії низки великих західних компаній, здебільшого табачка, газована вода та інші. Які, до речі, після заміни податку платити стануть навіть більше. І які за дивним і несподіваним збігом разом з великим консалтом, який їм будував схеми оптимізації податку на прибуток, є основними антилобістами ПнВК. І третя група – вся решта. Коли «всі інші» навіть серед великих дають сукупно внесок до бюджету в розмірі нуль цілих х%й десятих відсотка від сукупних податкових надходжень.

Отже ми розібралися, що вочевидь не наповнення бюджету основна мета й важливість податку на прибуток. Вірніше не наповнення держбюджету, точно треба формулювати. Тому що наповненню маси сімейних бюджетів по всій країні ПнП якраз дуже навіть сприяє. Давайте поясню докладніше.

Мабуть немає податку, в якому з одного боку так докладно б пояснювалося, що є, а що ні базою оподаткування, а з іншого у перевіряючих було б стільки можливостей з довільного трактування цих норм. Ось дивіться. Відразу прошу бухгалтерів і взагалі знайомих добре з обліком не чіплятися в цьому абзаці, пояснювати буду сильно спрощено. Базою податку (тобто сумою, від якої вираховується податок), є прибуток. Тобто різниця, між загальними доходами та витратами. На перший погляд все просто. Але тільки на перший. Реальність набагато сумніша. Наприклад, витратами вважається не будь-яка трата грошей. А тільки та, яка з одного боку безпосередньо пов'язана з очікуваним прибутком, а з іншого не є інвестицією в нові основні засоби.

Поясню на прикладах, причому приклади буду приводити тільки ті, з якими стикався під час комплексних перевірок. Отже, плач Ярославни в малюнках:

1) Ось оплачує, скажімо, своїм співробітникам мобільний зв'язок підприємство. Ну, зручніше йому так, щоб завжди були на зв'язку співробітники. Начебто логічно, та й витрати на теперішній час невеликі. І з точки зору бізнесу дія абсолютно розумна. Але думка податківців при перевірці інша. Вони заявляють: «А з х%я чи що? А раптом співробітник у своїх особистих справах розмовляв? Ось поки не зробите роздруківку й не перерахуєте скільки дзвінків по роботі, знімаємо з витрат!» – На питання платника: «Ви їб@н%лись? Взяти детальну роздруківку а потім її за номерами розкидати обійдеться в кілька разів дорожче ніж я разом в сумі заплатив!» –  «А нас не ї@#!» – Відповідають податківці.

2) Набридло директору, що на рекламу витрачається багато, а дизайн корявий якийсь виходить. І замовив директор (ще й в білу, ось придурок жеж!) розробку дизайну. Бренд-бука по-розумному. І показав ці витрати. «А х%й там!» – Радісно відповіли йому при перевірці ох%$вші мразі здирники  податкові інспектори. Це ти, кажуть, придбав нематеріальний актив, це інвестиція, плати з прибутку. А на витрати ані-ні.

3) Ну про феєрію, пов'язану з обслуговуванням й експлуатацією автотранспорту я навіть писати не буду. А то раптом хтось із бухгалтерів перед сном читає, так заснути не зможе. А якщо засне, то від такого кошмару цілком може й посивіти уві сні.

Особливо прикро, що я так можу довго. Вам точно читати набридне. До того ж ступінь ох%$вання здирників уваги перевіряючих межі практично не має. А вирішити всі ці проблеми до смішного просто. Достатньо прийняти донарахування доплатити невелику суму в бюджет. І суму побільше скинути ось на цю картку.

Ні, існують і легальні способи припинити це свавілля. Але, по-перше, для цього потрібні досить серйозні майстри податкового кунг-фу, які коштують чималих грошей. А, по-друге, все це несе ризики тимчасового арешту рахунків підприємства та таке інше. Тому вплутуються у війну зазвичай тільки найбільш їб@н%ті вперті та безстрашні. А інші вважають за краще мовчки заплатити.

Таким чином. На низовому рівні податок на прибуток є найбільш корупційним. Саме на нього насамперед пікують віки-вічні всі перевіряючі, і не випадково.

Крім того, саме через права податківців перевіряти бухгалтерський облік, підприємства змушені вести його не як їм самим зручніше, а як хоче податкова. Свого часу всі раділи об'єднанню бухгалтерського й податкового обліків. На практиці ж це призвело до того, що весь бухоблік може перевірятися податковою під час комплексної перевірки й стати причиною накладення стягнень. Ви напевно вже здогадалися. Так-так. Саме через податок на прибуток. Що автоматично призводить ще й до зовсім специфічних і далеко не завжди потрібних власне підприємству додаткових вимог щодо ведення обліку. Що, в свою чергу, веде до зростання на всіх підприємствах країни витрат на ведення обліку.

Отже виходить на перший погляд дивна ситуація, в якій єдиним бенефіціаром податку на прибуток є самі податківці. Всі інші або в сильному програші, або у всякому разі не у виграші, включаючи через надходження в бюджет всіх бюджетників. Ситуація неприємна. Але виглядає вона не дуже реалістичною. А ось далі найбільш хєрове.

Коли я був молодим і дурним, я був упевнений в тому, що все ось саме так, як описано в попередньому абзаці. Зараз я вже не молодий і якщо не менше дурний, то більш досвідчений, і вважаю інакше. Основна біда в тому, що держава в цілому вважає себе бенефіціаром цієї ситуації. Це взагалі ключова відмінність між державами умовно демократичними та авторитарними. Вірніше ця відмінність далеко не головна, але це дуже хороший маркер. Розумна, цивілізована, демократична та ін. держава зацікавлена ​​в тому, щоб правила були прості та зрозумілі. Так, це виходить далеко не завжди, але це мета. І прагне до того, щоб законослухняна поведінка була найбільш масовою. В першу чергу, створюючи систему, в якій вона є виграшною особистою стратегією. Але і крім того не допускаючи існування норм, за якими порушниками виявляються всі або принаймні більшість. Логіка такої поведінки держави здорової людини очевидна. Вона полягає в привчанні громадян до законослухняної поведінки, як кішки до лотка. Держава в цьому випадку вважає себе модератором відносин громадян між собою, а значить норми суспільства й повинні бути правовими нормами.

Але, як ви напевно вже здогадалися, до нас ця логіка не може бути застосована. До того ж можна сперечатися про ступінь демократичності нашої держави, але логіка поведінки в цьому питанні тягнеться з глухого совка. А логіка авторитарної держави протилежна. Тому що думки громадян у нього немає, є населення, і воно сприймається державою якщо не як прямий ворог, то точно як суперник. А проти ворога треба мати в запасі завжди товстіший дрючок. І така держава зацікавлена ​​в суворо протилежному. У тому, щоб поведінка будь-якого громадянина первісно була протизаконною. Законослухняний громадянин такої держави небезпечний. Він любить питання задавати, іноді навіть намагається на них відповіді вимагати. «Ти що, #$%, найрозумніший тут штолє, #$%@?!» І найпростіше розмовляти з громадянами в такому стилі, якщо вони вже є порушниками закону, злочинцями, причому самі про це знають. Тому що проти того, хто багато про себе в голову забрав, навіть не треба нічого фальсифікувати. Просто акуратно посадити його за його реальні дії. А найпростіше добитися цього створюючи наволочну систему, в якій неможливо вести активну діяльність не порушуючи закон.

Таким чином. Вибачте, що стільки раз повторююсь, але це на мій погляд дуже важливо. Система розрахунку бази податку на прибуток виписана так, щоб будь-якому платнику держава могла в будь-який момент пред'явити претензії. Великому, дуже великому або середньому. Змінюється тільки той, хто може цього від імені держави захотіти. Але це дуже ефективний, ба найефективніший з відомих мені податкових, спосіб для держави тримати у себе в кулаці яйця приватного бізнесу. До того ж на відміну, наприклад, від зарплат в конвертах, неоформлених працівників та ін. тут не є критичною ступінь законослухняності платника, обсяг сплати ним податків і т. ін. Податок на прибуток виписаний таким чином, що держава може до$#@тися до платника завжди.

Чи є спосіб в наших реаліях змінити це? Так. І я бачу тільки один такий спосіб. Це вбити на#%й податок на прибуток. Інші способи з урахуванням всієї решти нашої системи не спрацюють. Окремо треба говорити про поведінку в цілому ДФС і т. ін., але ця реформа не буде швидкою.

І саме тому бізнес з таким натхненням сприйняв обіцянку Порошенко внести й забезпечити прийняття цього законопроекту. Тим більше, що всі інші фіскальні новели законодавства бізнес не радують ні#%я. Це навіть якщо не говорити про ситуацію з адмініструванням ПДВ. А про нього не говорити з бізнесом не виходить, а якщо говорити, то там стара портова повія слухаючи цю розповідь сильно поповнить свій словниковий запас. А ось перехід до ПнВК від податку на прибуток багато в чому для бізнесу буде вільна, ліквідація одного з найпотужніших важелів можливого тиску на нього. І якщо зараз через дії хєр його зрозумій кого в АП законопроект не буде внесений і не ляже в основу бюджету на наступний рік, то як ви думаєте, як зміниться ставлення бізнесу до влади в цілому та Порошенко зокрема?

Короткий зміст попередніх серій:

1. https://petrimazepa.com/nalog_na_vyvod_kapitala_dla_cainikov 

2. https://demorda.party/ua/news/pnvk-abo-smert

Вибачте, що посилання тільки на мене, коханого. Це не тільки від манії величі. Але ще й і через те, що бачення у різних авторів різниться, а читати талмуд самого законопроекту ви все одно не будете. А хто буде, тому ця моя стаття нафіг не потрібна, він і сам напише не гірше.

Міністр зборів та поборів