Врятувати чесне ім'я

Віталій Купрій

Буду намагатися писати без матів – але це не точно. Прибирайте від моніторів дітей і сердечників. Зараз я вам розповім про те, хто перетворив дитячий інтернат на бордель, як його рятували активісти і який народний депутат зараз намагається повернути час назад.

Є в Миколаєві школа-інтернат №5. Вчаться в ньому як статусні (сироти та позбавлені батьківського піклування), так і діти з малозабезпечених сімей (ми їх називаємо – домашні). І жив собі інтернат тихенько – за парканом, – поки діти в 2015-му році не почали кричати про страшне. Спочатку кілька випускників школи розповіли, що їх позбавляли дитячих виплат і «іноді били». Відразу забіжу наперед – для багатьох інтернатівських дітей виховання побиттям сприймається як норма: «ну, це він (директор) по-батьківськи, ми ж неслухняні».

На день відкритих дверей в інтернат приїхали журналісти... і в силу цікавості на території інтернату знайшли сауну. У кадр потрапили пляшки і чашки в формі жіночих грудей. Пізніше з'ясується, що сауну давно облюбували друзі директора закладу – дядечки при погонах з місцевих правоохоронних структур: заїжджали попаритися і пограти в футбол на спортивному майданчику в школі. У 2015 році пост директора вже десять років як займав міцний господарник – Микола Васильович Ляшенко.

Піднявся шум. В ході розслідувань з'ясувалося, що в корпусах, де проживали інтернатівці, взимку ходити можна лише в куртках – там холодно й сиро, бруд і цвіль. Гаряча вода – раз в тиждень. Поділ на касти: улюбленці регулярно «зі схвалення» жорстоко били «неслухняних». До речі, в інтернаті легко визначити улюбленців – вони завжди одягнені з голочки, нелюбимі діти – брудні, побиті, в лахмітті, вони цілу зиму могли ходити в кедах і куртці.

Після скандалу почалися чиновницькі перевірки. З боєм відкрили кримінальні справи. Почалася війна в самому інтернаті. Дітей, що заявили, почали цькувати. Вночі після побоїв вони плакали в трубку, а ми зривалися, щоб відвезти дітей в швидку.

Виліз ще один факт – деякі діти не знали, що у них є батьки. Наприклад, хлопчику Саші, якого в інтернаті з любов'ю били арматурою, в ранньому дитинстві повідомили, що мама померла. Ми звернулися до місцевого нардепа і протягом кількох днів знайшли маму (!). Виявилося, що вони двадцять років з Сашею ходили одними й тими самими вулицями Миколаєва і подумки один одного поховали (мамі теж повідомили, що дитина померла). Воскреслих батьків знайшлося чимало. І тут, здавалося б, ти вже звик до всього, але коли «дитина-сирота» говорить: «Можна мені хоч раз з'їздити на могилу до мами?» – всередині все обривається. А як багато батьків, яких вмовили віддати дитину в інтернат «у нас же йому краще буде під дахом держави». І вишенька на торті – дітей з інтернату практично не віддавали на усиновлення, тільки за величезний відкат.

Чому так?

Чим більше статусних дітей в інтернаті, тим більше державне фінансування і допомога благодійних фондів. Віддати дитину в сім'ю – це позбутися шматка грошей і можливості ними розпоряджатися. Так-так! Можна здавати житло дітей в оренду поки вони у тебе під опікою. Витрачати їх аліменти і виплати на власні потреби (на час їх перебування виплати йдуть на рахунки інтернату). Діти не отримували своїх грошей, кишенькові витрати їм видавалися на-віч.

Коротше, після створеного шуму і уваги всеукраїнських ЗМІ, директор був відсторонений. Тимчасово виконуючим обов'язки став Валерій Лисенко (новий заступник директора, який пропрацював лише місяць). Ми з активістами не злазили з його потилиці ані на секунду: діти в нервах, з фінансуванням питання, скандал за скандалом. Але, тим не менш, за чотири роки інтернат не впізнати.

З 2015 по 2018 рік: відкрито 4 спортивних класи, логопедична група, кількість статусних дітей скоротилося з 43 до 25 (їх всиновлюють), встановлені бойлери та приймати гарячий душ можна кожен день. З найважливішого – почалася робота зі скорочення класів з педагогічною занедбаністю: з 6 до 2-х. Сироти на зимових канікулах відпочивають в сім'ях в Італії і США з вивченням мови. Поміняли меблі в корпусах, зробили окрему гігієнічну кімнату для старших дівчаток. Тут ліричний відступ для жінок – під час першого візиту до інтернату, при старому директорові, ми зіткнулися з тим, що дівчаткам предмети гігієни видає медсестра поштучно. Спонсори придбали телевізори, поставили дві альтанки, комп'ютерний клас (меблі, 25 комп'ютерів і 6 мультимедійних дошок для молодшеньких в навантаження). Встановлено протипожежну систему, пластикові вікна. Оновили обладнання в пральні та кухні, зробили косметичний ремонт. Збільшилася наповнюваність класів. Школа відмовилась від газового опалення і з інвестпроекту встановила котел на альтернативному паливі, що дало економію бюджетних фінансів і спробу дати по шиї директору інтернату «ти шо самий умний?». Почалося встановлення відеоспостереження.

Далі: усиновлено – 23 дитини! 15 дітей вступили до вищих і середніх навчальних закладів (раніше в кращому випадку випускникам світила робота на будівництві, дівчаток морально готували до траси).

Дуже важливий для нас прорив – це перша школа-інтернат в області (і єдина), де запрацювала програма наставництва. Хто ж дітей за паркан до людей випустить? А тут запрацювало, шість статусних дітей отримали по наставнику. І за рік усиновлено 8, над одним встановили опіку.

І ось минулого тижня мав відбутися конкурс на директора цього закладу. Головний і єдиний претендент – людина, яка за чотири роки витягнув інтернат з дупи – Валерій Лисенко. І в акурат напередодні конкурсу на нього відкривається кримінальне провадження і з'являється «чорнуха» в ЗМІ. У той самий день депутати облради, вони ж члени конкурсної комісії, не з’явилися під приводом від «не встиг» до «пронос». Чого б це? Того, що зовсім раптово долею інтернату занепокоївся народний депутат Віталій Купрій. Його схвилювання з’явилося після звернення до нього деяких громадських представників і працівника самого інтернату (який «служив» при старому директорові та в 2015-му чомусь не встав на захист сиріт). Співробітника інтернату занепокоїв факт розміщення в інтернаті дитячої спортивної команди і тренерів на період змагань. На погляд заявника є збитки, але які – точно він не знає.

І ще одна маленька вишенька – це наші доблесні правоохоронці. Можливо, ви думаєте, що всі ці роки вони рука об руку з активістами захищали дітей? Та ні ж, коли їм – вони в баню ходили. Ту саму. Сотні наших заяв ігнорувалися РОКАМИ! Але варто було депутату Купрію надіслати папірець, в якому ані фактів, ані доказів, як погони заворушилися і відкрили кримінальне провадження.

Є три версії того, чому народний депутат Купрій вирішив перешкодити подальшому відновленню інтернату. Версія перша: йому просто банально заплатили за написання нардепського звернення, а так він не в курсі і подробиць не знає (але ми знаємо). Це версія ЛЮДИНОЛЮБНА. Версія нелюдинолюбна: він в курсі і в обмін на грошові інтереси вписався в процес під гарантії майбутніх корупційних «смаколиків». Ну і третя версія, найменш вірогідна: його ввели, так би мовити, в оману, обдурили, розповіли все не так, як є на ділі, і бідний довірливий депутат повірив і... Ні, то вже зовсім явна нісенітниця.

Любий Віталій Купрій! Ми знаємо, що ви не хабарник і не педофіл. Саме це буде написано на плакатах нашої акції, якщо ви не перестанете заважати відродженню дитячого інтернату. Так і напишемо: «Купрій – не хабарник і не педофіл». Ми бажаємо вам добра, Віталій Купрій. Будемо рятувати ваше чесне ім'я так само, як ви «рятуєте» миколаївський інтернат.

Схаменіться. У вас ще є шанс.

Міністр інфраультрамегаструктури Тетяна Локацька