Біографія
Я політичним активізмом захворів ще на початку нульових, коли був підлітком. Коли побачив по телевізору акцію «Україна без Кучми» та тамтешні бійки з міліціянтами. Мені аж дуже сподобалося. Потім це разом із футбольними пристрастями переросло у прихильність до націоналізму.
Тоді у Запоріжжі все було просто, радикально та чорно-біло. Політичний спектр ділився на проукраїнських людей та прорадянсько-проросійську мерзоту, причому у владі та силових структурах остання переважала з розгромним рахунком. У нас ставили пам’ятники Дзержинському та Сталіну, компартія збирала натовпи, які освистували хвилини мовчання за жертвами Голодомору.
Власне, через пам’ятники я й опинився за гратами. Щоправда, лише в СІЗО. Було смішно. Коли в нас у 2010-му встановили пам’ятник Сталіну, дуже кортіло з ним щось зробити. Але його добре охороняли, тож ми зробили певний фінт – я облив фарбою пам’ятник Дзержинському. Але виявилося, що й за ним приглядали. Тож тікати я не став, просто здався прибулим міліціонерам. Тоді проти мене порушили справу за хуліганство, але саджати не стали, а справу згодом призупинили. Але наступного року, після того, як пам’ятник Сталіну таки хтось підірвав і в міліціонерів почалася нечувана активність – справу поновили, а мене заарештували. Після кількох місяців в СІЗО дали два роки умовно. Після Революції гідності цей вирок було скасовано.
Я в своєму житті зробив стільки дивних речей, що й згадати важко, не те що в один текст вмістити. Багато що згадую про себе зі статті на Вікіпедії. So many ***nya!
На пам’ять про Майдан у Запоріжжі в мене лишились пара зламаних пальців. У нас був, можливо, один з найбільших Майданів в регіонах – десь тисяч п’ять осіб.
Коли розпочалася війна, ми створили проект «Операція Метелик» – базу даних сепаратистів. Потім його злили із «Миротворцем».
Я випадково став популярним блогером. «Тріскові війни» – текст про війну Ісландії з Великою Британією – довів до цього цугундера. Після цього до мене почали звертатися медіа – писав статті, робив відеопроекти. Це вже неможливо було робити в Запоріжжі. Перебрався в Київ. Та й залишатися в Запоріжжі було вже несила – вже в моєї дружини почалися приступи астми.
Екологія в моєму рідному місті? Її немає. Я з дитинства астматик. Так, у мене ідеальне здоров’я, можна в космос запускати, але з балончиком-інгалятором. Алергія на фоні відсутності в Запоріжжі повітря як явища – знову-таки, дякуючи підприємствам Ахметова.
Запоріжжя – місто просте, як дерево. Коли ми поставили борди проти Ахметова, їх не стали знімати. Їх зрізали. Різаками. Але ми були до цього готові і поставили поряд із сталевими пеньками борди «Тут були борди з критикою Ахметова».
Уже в Києві ми прийшли до висновку, що треба створювати партію. Це був такий неуникний висновок. Якщо в тебе тече кров з руки – треба зробити перев’язку, якщо з країни – треба створити партію. Партія – це не самоціль, партія – це інструмент. Якби ми могли б досягти потрібних нам змін інакшим чином, ми би не стали за це братися.
Я не бачу великої різниці між тим, що я робив молодим, і тим, що я роблю зараз. Я виступав за український патріотичний порядок денний, за сильну армію, за незалежну від Росії політику. Я виступаю за це досі. Але з роками в мене завівся мозок. Коли тобі 18 років, ти говориш про ненависть до ворогів та насильство. Коли тобі за 30, ти говориш про гроші та майбутнє. Ніхто у 18 років не думає про економіку. І це нормально. І нормально приходити до цих думок пізніше і до плану захисту Батьківщини додавати дерегуляцію, податкову реформу та захист прав бізнесу.
Моя робота в партії – організатор акцій. Я це вмію. Я це роблю останні років дванадцять. Можливо, в цьому я – один із кращих у країні, бо вмію робити це без бюджету та під постійним тиском силовиків. Зараз, до речі, простіше, ніж було при Януковичі. Ну, поки ще простіше. Уже, здається, повертається на круги своя.
Я випадково заборонив георгієвську стрічку. У 2015 ми з друзями гуляли в парку у Запоріжжі. Там зустріли декількох прихильників проросійських ідей із відповідними стрічками та обговорили з ними деякі моменти з творів блаженного Августина. До дискусії приєдналися поліціянти – колишні співробітники підрозділу «Беркут», але не на нашому боці. Ми їм намагалися пояснити, що вони не праві, вони не погодилися. Ми запам’ятали та розгорнули діяльність. Спершу у Facebook, потім у медіа, потім заява в МВС із описом інциденту. Але потім скандал вщух, провадження призупинили, нікого звільняти не хотіли. Я образився, почав копати… і знайшов фото того беркутяти 9 травня того ж року із такою ж стрічкою. Я це все вивалив, почав другий етап історії. Працівника «Беркуту» звільнили, а потім Антон Геращенко, тодішній радник міністра МВС, вдало прокомунікував цей кейс та проштовхнув заборону георгієвської стрічки через ВР.
Що я ще зробив? Придумав дзвін, що на території Міністерства Оборони щоденно б’є за загиблими в той день військових. Придумав, як насипати солі на хвіст Російській православній церкві в Запоріжжі після того, як вони відмовилися відспівувати дитину, хрещену в Київському патріархаті. Так усе і не згадати.
Мені подобається партійна робота. Мені подобається нею займатися. У мене не погана компанія: я вчуся в її присутності. А що мені не подобається? А не подобаються мені люди, що вчитися в житті взагалі не хочуть.

Слова мають неймовірну силу.
6 грудня 2019 16:57
Влада звикла до людей на вулицях. Саме тому настав час переходити від слів і зібрань до нових форматів тиску.
Влада звикла до людей на вулицях. Саме тому настав час переходити від слів і зібрань до нових форматів тиску.

Простим людям - прості рішення?
4 грудня 2019 14:35
Як же приємно знаходити прості шляхи і розуміти прості речі. Так зручно. Так комфортно.
Як же приємно знаходити прості шляхи і розуміти прості речі. Так зручно. Так комфортно.

Жертви не марні, якщо ми тут.
24 листопада 2019 19:13
Ніщо не марне, якщо країна пам’ятає про свою Свободу та Гідність.
Ніщо не марне, якщо країна пам’ятає про свою Свободу та Гідність.

Демократична дійшла до Берліну.
11 листопада 2019 23:45
Сьогоднішній день можна сміливо вважати початком захоплення планети Земля «Демсокирою»… тьху, нашого тісного співробітництва із закордонними українцями.
Сьогоднішній день можна сміливо вважати початком захоплення планети Земля «Демсокирою»… тьху, нашого тісного співробітництва із закордонними українцями.

Зустріч прихильників «Демократичної Сокири» в Берліні.
Півтора року тому нас не існувало взагалі, зараз же ми плануємо мати своїх у кожній країні спочатку Європи, а потім світу, а потім Галактики.
Півтора року тому нас не існувало взагалі, зараз же ми плануємо мати своїх у кожній країні спочатку Європи, а потім світу, а потім Галактики.

Марш "Ні Капітуляції!"
15 жовтня 2019 14:46
...Ця Україна пахне кров‘ю та потом! Ця Україна пахне вогнем!...
...Ця Україна пахне кров‘ю та потом! Ця Україна пахне вогнем!...

Віче: Зупинимо Капітуляцю!
7 жовтня 2019 12:31
На вулицях українських міст звучав голос нації. Як грім. Але блискавка ще не вдарила. Поки що над всією Україною лише хмарне небо. Президент може ще все змінити.
На вулицях українських міст звучав голос нації. Як грім. Але блискавка ще не вдарила. Поки що над всією Україною лише хмарне небо. Президент може ще все змінити.

Ні капітуляції!
3 жовтня 2019 15:16
Є така традиція в українців: раз в кілька років збиратися на Майдані і давати владі копняка під зад. Так було в 2004, в 2013, і так може статися зараз. Якщо Зеленський не скористається останнім шансом та не усвідомить, що закінчує епоху України, а не всі ті епохи, які обіцяв перед виборами.
Є така традиція в українців: раз в кілька років збиратися на Майдані і давати владі копняка під зад. Так було в 2004, в 2013, і так може статися зараз. Якщо Зеленський не скористається останнім шансом та не усвідомить, що закінчує епоху України, а не всі ті епохи, які обіцяв перед виборами.

GALLERY
Що сталось під Нацрадою
5 вересня 2019 14:40
Якщо ви дивились наші стріми, то могли побачити трішки стурбоване, але загалом спокійне та цілком врівноважене обличчя Юрія Гудименка. Воно випромінювало оптимізм та праволіберальні цінності. Якби не один нюанс. Під час цього випромінювання Гудименка вже спакували, вибачте за слово, поліцейські, та несли у відділок.
Якщо ви дивились наші стріми, то могли побачити трішки стурбоване, але загалом спокійне та цілком врівноважене обличчя Юрія Гудименка. Воно випромінювало оптимізм та праволіберальні цінності. Якби не один нюанс. Під час цього випромінювання Гудименка вже спакували, вибачте за слово, поліцейські, та несли у відділок.

GALLERY
«ДемСокира» презентувала свій партійний додаток на IFORUM-2019
23 травня 2019 17:03
Перший вершник Демократичної Сокири Юрій Гудименко виступив на IForum-2019. Він презентував перед учасниками перший в Україні інструмент прямої демократії та партійного контролю – мобільний додаток «Демократичної сокири» для прийняття усіх можливих рішень з партійного життя.
Перший вершник Демократичної Сокири Юрій Гудименко виступив на IForum-2019. Він презентував перед учасниками перший в Україні інструмент прямої демократії та партійного контролю – мобільний додаток «Демократичної сокири» для прийняття усіх можливих рішень з партійного життя.