Юрій Гудименко

Член Політичної ради партії

Зона відповідальності: організація масових заходів та агітація

Біографія:

Я політичним активізмом захворів ще на початку нульових, коли був підлітком. Коли побачив по телевізору акцію «Україна без Кучми» та тамтешні бійки з міліціянтами. Мені аж дуже сподобалося. Потім це разом із футбольними пристрастями переросло у прихильність до націоналізму.

 

Тоді у Запоріжжі все було просто, радикально та чорно-біло. Політичний спектр ділився на проукраїнських людей та прорадянсько-проросійську мерзоту, причому у владі та силових структурах остання переважала з розгромним рахунком. У нас ставили пам’ятники Дзержинському та Сталіну, компартія збирала натовпи, які освистували хвилини мовчання за жертвами Голодомору.

 

Власне, через пам’ятники я й опинився за гратами. Щоправда, лише в СІЗО. Було смішно. Коли в нас у 2010-му встановили пам’ятник Сталіну, дуже кортіло з ним щось зробити. Але його добре охороняли, тож ми зробили певний фінт – я облив фарбою пам’ятник Дзержинському. Але виявилося, що й за ним приглядали. Тож тікати я не став, просто здався прибулим міліціонерам. Тоді проти мене порушили справу за хуліганство, але саджати не стали, а справу згодом призупинили. Але наступного року, після того, як пам’ятник Сталіну таки хтось підірвав і в міліціонерів почалася нечувана активність – справу поновили, а мене заарештували. Після кількох місяців в СІЗО дали два роки умовно. Після Революції гідності цей вирок було скасовано.

 

Я в своєму житті зробив стільки дивних речей, що й згадати важко, не те що в один текст вмістити. Багато що згадую про себе зі статті на Вікіпедії. So many ***nya!

 

На пам’ять про Майдан у Запоріжжі в мене лишились пара зламаних пальців. У нас був, можливо, один з найбільших Майданів в регіонах – десь тисяч п’ять осіб.

 

Коли розпочалася війна, ми створили проект «Операція Метелик» – базу даних сепаратистів. Потім його злили із «Миротворцем».

 

Я випадково став популярним блогером. «Тріскові війни» – текст про війну Ісландії з Великою Британією – довів до цього цугундера. Після цього до мене почали звертатися медіа – писав статті, робив відеопроекти. Це вже неможливо було робити в Запоріжжі. Перебрався в Київ. Та й залишатися в Запоріжжі було вже несила – вже в моєї дружини почалися приступи астми.

 

Екологія в моєму рідному місті? Її немає. Я з дитинства астматик. Так, у мене ідеальне здоров’я, можна в космос запускати, але з балончиком-інгалятором. Алергія на фоні відсутності в Запоріжжі повітря як явища – знову-таки, дякуючи підприємствам Ахметова.

 

Запоріжжя – місто просте, як дерево. Коли ми поставили борди проти Ахметова, їх не стали знімати. Їх зрізали. Різаками. Але ми були до цього готові і поставили поряд із сталевими пеньками борди «Тут були борди з критикою Ахметова».

 

Уже в Києві ми прийшли до висновку, що треба створювати партію. Це був такий неуникний висновок. Якщо в тебе тече кров з руки треба зробити перев’язку, якщо з країни – треба створити партію. Партія – це не самоціль, партія – це інструмент. Якби ми могли б досягти потрібних нам змін інакшим чином, ми би не стали за це братися.

 

Я не бачу великої різниці між тим, що я робив молодим, і тим, що я роблю зараз. Я виступав за український патріотичний порядок денний, за сильну армію, за незалежну від Росії політику. Я виступаю за це досі. Але з роками в мене завівся мозок. Коли тобі 18 років, ти говориш про ненависть до ворогів та насильство. Коли тобі за 30, ти говориш про гроші та майбутнє. Ніхто у 18 років не думає про економіку. І це нормально. І нормально приходити до цих думок пізніше і до плану захисту Батьківщини додавати дерегуляцію, податкову реформу та захист прав бізнесу.

 

Моя робота в партії – організатор акцій. Я це вмію. Я це роблю останні років дванадцять. Можливо, в цьому я – один із кращих у країні, бо вмію робити це без бюджету та під постійним тиском силовиків. Зараз, до речі, простіше, ніж було при Януковичі. Ну, поки ще простіше. Уже, здається, повертається на круги своя.

 

Я випадково заборонив георгієвську стрічку. У 2015 ми з друзями гуляли в парку у Запоріжжі. Там зустріли декількох прихильників проросійських ідей із відповідними стрічками та обговорили з ними деякі моменти з творів блаженного Августина. До дискусії приєдналися поліціянти – колишні співробітники підрозділу «Беркут», але не на нашому боці. Ми їм намагалися пояснити, що вони не праві, вони не погодилися. Ми запам’ятали та розгорнули діяльність. Спершу у Facebook, потім у медіа, потім заява в МВС із описом інциденту. Але потім скандал вщух, провадження призупинили, нікого звільняти не хотіли. Я образився, почав копати… і знайшов фото того беркутяти 9 травня того ж року із такою ж стрічкою. Я це все вивалив, почав другий етап історії. Працівника «Беркуту» звільнили, а потім Антон Геращенко, тодішній радник міністра МВС, вдало прокомунікував цей кейс та проштовхнув заборону георгієвської стрічки через ВР.

 

Що я ще зробив? Придумав дзвін, що на території Міністерства Оборони щоденно б’є за загиблими в той день військових. Придумав, як насипати солі на хвіст Російській православній церкві в Запоріжжі після того, як вони відмовилися відспівувати дитину, хрещену в Київському патріархаті. Так усе і не згадати.

 

Мені подобається партійна робота. Мені подобається нею займатися. У мене не погана компанія: я вчуся в її присутності. А що мені не подобається? А не подобаються мені люди, що вчитися в житті взагалі не хочуть.

 

Профіль у Facebook

Криза скінчиться – життя продовжиться

Ми не раз повторювали: криза – це не лише падіння всього, що може впасти. Криза – це також можливість піднятись.

Увага! Attention! Pozor!

Дзуськи, а не скасування акцій на 14 березня. Треба не більше 200 чоловік? Окей, буде багато колон по 199 осіб. Боїмося епідемії? Так ми будемо в масках. Медичних. З епідеміологічних міркувань.

Сокира інтернаціональна

Нещодавно наші емісари - Віктор Трегубов та Юрій Гудименко їздили у сусідню Польщу. Ні, це не було надсекретне завдання зі створення україно-польської антиросійської агентурної мережі, ми просто хотіли зустрітися з нашими прихильниками (псссс, агентурна мережа вже давно існує).

Україна vs РФ

У цьому році на Україну чекатимуть нові виклики, пов‘язані із необхідністю протидії громадянського суспільства державним інститутам. Ці виклики стосуватимуться спротиву капітуляції України у війні проти Російської Федерації.

Теґи

Офіційна заява Партії

Щодо заяв деяких організацій з питання вільного ринку землі.

Теґи

Інколи дуже корисно озиратися в минуле.

Коли я згадую, які виклики стояли перед партією рік-півтора тому, стає очовиднішим наш прогрес.

Офіційна заява Партії

Всі перемовини, всі процеси, пов‘язані з війною проти Росії будуть проходити під дамокловим мечем, яке громадянське суспільство триматиме над скронею влади.

Теґи

Слова мають неймовірну силу.

Влада звикла до людей на вулицях. Саме тому настав час переходити від слів і зібрань до нових форматів тиску.

Теґи

Простим людям - прості рішення?

Як же приємно знаходити прості шляхи і розуміти прості речі. Так зручно. Так комфортно.

Жертви не марні, якщо ми тут.

Ніщо не марне, якщо країна пам’ятає про свою Свободу та Гідність.

Теґи